Невідома сила на краю Сонячної системи

   Зонди NASA Voyager виявили незвичайний тиск на кордонах Сонячної системи з міжзоряним простором. Вчені поки не знають, з чим це пов'язано.

   Американські космічні апарати Voyager-1 і Voyager-2 запустили в 1977 році. Попри те, що ряд їх систем вже не працюють, зонди досі передають деякі дані на Землю. Зараз Voyager-1 перебуває на відстані у 147,5 астрономічних одиниць (а.о.) від Землі (22 млрд км), а Voyager-2 - 122 а.о. (18 млрд км). Це робить їх найвіддаленішими штучними космічними апаратами від Землі, які досліджують глибокий космос.

    Нещодавно в NASA повідомили, що зонди передали інформацію про космічний тиск на краю геліосфери. Геліосфера - це величезна куля навколо Сонячної системи, який закінчується за кілька мільйонів кілометрів після Плутона. Межі геліосфери - геліопауза - одночасно є межами Сонячної системи з міжзоряним простором.

     Досі вчені вважали, що ближче до краю Сонячної системи тиск (викликане частинками на зразок іонів і електронів, які нагріваються та прискорюються за рахунок магнітних полів і створюють сонячний вітер), поступово знижується і вирівнюється за рахунок зустрічного тиску з міжзоряного простору, який створюють інші зоряні системи.

     Під час більшої сонячної активності, коли наша зірка викидає більшу кількість плазми, тиск в геліосфері зростає, так само як і знижується під час меншої активності Сонця.

     У 2012-му Voyager-1 і Voyager-2 помітили, що тиск на краю Сонячної системи набагато більший, ніж передбачалося, після того як вони виміряли швидкість сонячного вітру у цьому регіоні. Виявилося, що у геліосферной мантії ударна хвиля від Сонця поширюється зі швидкістю близько 300 кілометрів на секунду. Це приблизно в тисячу разів швидше, ніж швидкість сонячного вітру в повітрі.

    Знаючи відстань між зондами Voyager, вчені з NASA визначили, що тиск на краю Сонячної системи, викликаний впливом Сонця на іони і електрони, набагато вищий, ніж вважалося раніше. Для дослідників це означає, що існують інші фактори, через які тиск так далеко від Сонця все одно зростає. Цими факторами можуть бути вплив частинок, магнітних сил або космічних об'єктів, про які поки не знають астрофізики і, відповідно, не враховують їх у своїх розрахунках.

    «Питання, чому космічні промені поводяться по-різному всередині і зовні геліосфери, залишається відкритим», - каже автор нового дослідження з Прінстонського університету в Нью-Джерсі Джеймі Ранкин.